Форум міста Миргород Полтавської області

https://library.kr.u... style="color: rgb(153, 0, 153); text-decoration-line: none;">Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття
Зміст (зі сторінками книги) :

Передмова 3
І. Відомості про склад задніпрських поселень Миргородського і Полтавського полків 1752 року 7
1. Опис задніпрських поселень Миргородського полку 1752 року з короткою історичною довідкою про етапи заселення краю 7
2. Витяг з підсумкових даних про задніпрські поселення Миргородського полку, переданих графу Олексію Розумовському у Санкт-Петербурзі в листопаді 1752 року 11
3. Відомості Кременчуцької сотні до опису задніпрських поселень Миргородського полку 1752 року 12
4. Відомості Потоцької сотні до опису задніпрських поселень Миргородського полку 1752 року 19
5. Відомості Келебердянської та Переволочанської сотень до опису задніпрських поселень Полтавського полку 1752 року 20
6. Підсумкова відомість 1752 року про склад задніпрських жителів Келебердянської і Переволочанської сотень Полтавського полку 36
7. Копія карти задніпрських місць Келебердянської і Переволочанської сотень Полтавського полку 1752 року 38
8. Відомості Орлянської сотні 1752 року до опису задніпрських поселень Полтавського полку 39
9. Узагальнюючі відомості про кількість дворів у задніпрських поселеннях Полтавського полку 1752 року 41
10. Поіменні відомості про жителів задніпрських поселень Миргородського полку за матеріалами жовтневої ревізії 1752 року 42
11. Відомості про жилі та приїзджі двори старшини та інших чинів у придніпровських сотнях Миргородського полку за ревізією 1752 року 110
12. Загальні відомості про задніпрські поселення Миргородського полку за ревізією на кінець 1752 року 111
13. Карта сотенного поділу території Задніпрських місць Гетьманщини на початок 50-х років ХVІІІ століття 116
14. Відомості про церковний устрій задніпрських поселень до утворення Нової Сербії 117
IІ. Описи землеволодінь та документи з прав власності на задніпрські грунти 120
15. Опис документів з прав власності на задніпрські грунти Миргородського полку 1752 року 120
16. Витяг з підрахунків кількості урядових грамот і купчих записів на землеволодіння Миргородського полку за Дніпром, які передано графу О.Розумовському в Санкт-Петербурзі 29 листопада 1752 року 131
17. Донесення архангелогородського сотника від 28 лютого 1752 року з описом землеволодінь Архангелогородської сотні Миргородського полку 132
18. Опис землеволодінь за копіями купчих та інших актів задніпрських сотень Полтавського полку 1752 року 136
19. Опис задніпрських поселень та землеволодінь Орлянської сотні за відомістю від 21 березня 1752 року 138
20. Духовний заповіт 1650 року обозного Війська Запорозького Івана Тихоновича Волевача, посвідчений рукою Богдана Хмельницького 139
21. Підтвердження 1735 року від вдови гетьмана Данила Апостола миргородському полковому осавулу Антону Волевачу на задніпрські грунти 140
22. Запис уряду Власівської сотні від 9 березня 1690 року щодо прав Шульганя на пасіку Богдана Хмельницького в Чорному лісі 140
23. Купча 1691 року келебердянського жителя Мартина Бондаря на грунт в Чичаку коло села Дереївки 141
24. Купчий запис уряду Власівської сотні від 24 серпня 1698 року на продаж інокенею Єлизаветою пасіки Якова Сірого в Чорному лісі 141
25. Копії документів з прав власності за Дніпром з родинних паперів Устимовичів (Сахненків) 141
26. Підтверджуючий запис Прилуцького магістрату Андрію Горленку на продаж у 1703 році його батькові пасіки у Великому лісі за Дніпром 143
27. Копія універсалу миргородського полковника Данила Апостола 1707 року, наданого Андрію Білецькому та Ігнату Пугаченку на володіння лісними стінками при Майдуровій долині 143
28. Купчий запис 1714 року жителю кременчуцькому Дмитру Левченку на лісову стінку в урочищі при Володковій долині 143
29. Купчий запис 1719 року з уряду Кременчуцької сотні на лісову стінку у вершині Майдурової долини стрільцю куреня полковницького Яремі Плічку 144
30. Купчий запис 1739 року потоцького жителя Івана Гонтаренка на продаж батьківського грунту на тій стороні Дніпра своєму брату, Микиті Гонтару 144
31. Купчий запис Власівської сотні 1736 року на продаж хутора Олекси Довгого на Малому Інгульці Федору Москову 145
32. Посвідчувальний лист 1739 року колишньому кременчуцькому сотнику Матвію Чередничку на його володіння під Кременчуком та за Дніпром 145
33. Опис 1741 року задніпрських землеволодінь Потоцької сотні з підтвердженням старожилих козаків і сотенних старшин 146
34. Опис 1744 року задніпрських поселень, земельних та інших володінь Миргородського полку за їх власниками 148
35. Реєстр пасік у лісах Чорному і Чуті, доданий до опису прав на задніпрські грунти Миргородського полку 1744 року 155
36. Опис 1744 року купчих та інших документів з прав власності на задніпрські грунти Миргородського полку 157
37. Описи Задніпрських місць 1745 року, представлені в Сенат при рапорті підполковника Данила де Боскета від 9 січня 1752 року 168
38. Карта Задніпрських місць Данила де Боскета 1745 року та її опис 186
IІІ. Справа про повернення спадкоємних володінь Данила Апостола під Криловом 190
39. Витяг до доповіді гетьману Кирилу Розумовському та опис справи про передачу у 1752 році містечка Крилова у спадкоємне володіння лубенського полковника Петра Апостола 190
40. Донесення 1752 року гетьману К.Розумовському лубенського полковника П.Апостола у зв'язку з повільним ходом передачі грунтів під Криловом у його володіння 207
41. Донесення миргородського полковника Федора Остроградського 1752 року гетьману К.Розумовському з пропозиціями по вирішенню справи про передачу грунтів під Криловом у володіння П.Апостола 209
42. Клопотання власівського сотника Прокопа Майбороди 1752 року на ім'я гетьмана К.Розумовського у зв'язку з указом про передачу грунтів під Криловом у володіння лубенського полковника П.Апостола 210
43. Клопотання власівського козака Івана Бабича на ім'я гетьмана К.Розумовського у зв'язку з указом про передачу грунтів під Криловом у володіння П.Апостола 212
44. Звернення старшини і козаків Власівської сотні до гетьмана К.Розумовського у зв'язку з указом про передачу грунтів під Криловом у володіння П.Апостола 212
IV. Відомості про переселення жителів у зв’язку з утворенням Нової Сербії 214
45. Карта Нової Сербії 1752 року з планом розміщення перших рот Новосербського військового поселення 214
46. Рапорт миргородського полковника Ф.Остроградського 1753 року про розміщення новосербських шанців на території Цибулівської сотні 217
47. Реєстр 1753 року місць розташування та назв новоутворених шанців Гусарського і Пандурського полків Нової Сербії 218
48. Відомості 1753 року про вихід жителів з задніпрських поселень Власівської сотні 219
49. Відомості 1753 року про вихід жителів з поселень Криловської сотні 219
50. Відомості 1753 року про вихід жителів з поселень Цибулівської сотні 223
51. Відомості про жителів Криловської сотні, які у 1753 році перейшли на житло в Кодак та інші Запорозькі місця 225
52. Рапорт Генеральної військової канцелярії гетьману К.Розумовському від 12 жовтня 1753 року щодо реакції задніпрських сотень на указ про відведення території для поселення жителів за прикладом слобідських полків 226
53. Рапорт архангелогородського сотника від 20 листопада 1753 року про перехід жителів на нове поселення 226
54. Відомості Криловської сотні на кінець 1753 року про переселенські наміри жителів після виходу указу про відведення території для поселення на південь від новосербського кордону 227
55. Відомості Кременчуцької сотні, складені у січні 1754 року, про наміри переходу жителів на нове поселення чи повернення назад за Дніпро 232
56. Відомості про бажаючих перейти на поселення чи повернутись за Дніпро, надіслані генерал-майором І.Глєбовим в Сенат на початку 1754 року 236
57. Указ генерал-майора І.Глєбова від 24 лютого 1754 року з дозволом значковому товаришу Хомі Лиху на заселення слободи при річці Омельничку 237
58. Витяг з відомостей, представлених в Сенат при рапорті генерал-майора І.Хорвата від 1 грудня 1754 року про національний склад військових та інших новоприбулих поселян у полках Нової Сербії 240
59. Витяг з донесення Коша Запорозького 1755 року в Київську губернську канцелярiю про хутори жителів Слобідського козачого полку, поселені у межах запорозьких володінь 240
60. Відомості 1758 року про жителів Миргородського полку, які перейшли на житло в поселення Нової Сербії та Слобідського козачого полку 241
V. Інші документи з історії Задніпрського краю початку та середини ХVІІІ століття 245
61. Універсал гетьмана І.Скоропадського 1711 року про переведення жителів Задніпрського краю в лівобережні сотні Миргородського полку 245
62. Прохання гетьмана Д.Апостола 1728 року про повернення в межі Російської держави задніпрських територій Миргородського полку 245
63. Копія опису Задніпрських місць 1732 року та доданого реєстру млинів, складених генерал-квартирмейстром Карлом фон Штофелем 246
64. Опис руху російських військ від Мішуриного Рогу до Бугу при поході на Очаків у 1737 році 248
65. Витяг з опису Задніпрських місць 1740 року при розмежуванні кордонів з Польщею 249
66. Відомості з архіву Святого Синоду про спалення поляками у 1740 році двох церков у Криловській слободі за Дніпром 250
67. Указ Генеральної військової канцелярії 1740 року миргородському полковнику з дозволом на повернення жителів в Задніпрські місця 250
68. Витяг з реєстру Миргородського полку 1741 року про складання присяги імператриці Єлизаветі в Потоцькій, Кременчуцькій і Власівській сотнях з відомостями про козаків, які перебували за домашніми промислами за Дніпром 251
69. Звернення 1742 року миргородського полковника В.Капніста до імператриці з проханням поновити сотенне правління у Криловській слободі 257
70. Територія Задніпрських місць на фрагменті Генеральної карти від Києва по Дніпру 1743 року 259
71. Витяг з відповіді миргородського полковника В.Капніста 1745 року на скарги запорожців про зайняття їхніх земель на Малому Інгульцю 260
72. Відомості про задніпрські поселення Миргородського полку з донесення капітана Абакумова 1746 року в Комісію економії описних маєтностей 261
73. Відомості про задніпрські поселення Миргородського полку з донесення в Комісію економії описних маєтностей І.Цибулевського 1748 року 262
74. Донесення 1748 року поручика Івана Котляревського в Комісію економії описних маєтностей щодо з’ясування правомірності землеволодінь канцеляриста Тройницького в Буянському урочищі 262
75. Підсумкові відомості придніпровських сотень Полтавського полку за ревізією 1748 року з інформацією про склад поселень за Дніпром 264
76. Відомості про кількість жителів та чисельний склад дворів у задніпрських поселеннях Миргородського полку за сповідальними розписами церков Криловської хрестової намістії 1748 року 266
77. Витяг з Іменної книги Криловської хрестової намістіі про склад дворів в приходах одинадцяти церков за квітневою ревізією 1750 року 268
78. Відомості про загальну чисельність дворів і бездвірних хат у приходах церков Криловської хрестової намістії за ревізією 1750 року 277
79. Відомості про кількість шлюбів у церковних приходах Криловської протопопії 1752 року 279
80. Клопотання жителів сіл Дереївки і Порохнявців 1752 року про призначення священика та відкриття церкви (останньої церкви Задніпрських місць) 280
81. Донесення цибулівськоко сотника Д.Байрака 1753 року стосовно конфлікту з командою сербських військовопоселенців. 281
82. Витяг з рапорту 1753 року про склад форпостів для боротьби з гайдамаками на Криловській дистанції російсько-польського кордону 282
83. Відомості про зміни в кількості оподатковуваних дворів у задніпрських поселеннях за реєстрами Миргородського полку, отриманими Генеральною військовою канцелярією 27 квітня 1752 року і 14 липня 1753 року. 283
84. Відомості про оподатковувані двори в придніпровських сотнях Полтавського полку за даними квітневої та жовтневої ревізій 1753 року 285
85. Відомості про задніпрські села Полтавського полку за ревізією 1753 року 287
86. Донесення криловського протопопа С.Петрова київському митрополиту Т.Щербацькому наприкінці 1754 року з повідомленням про обезлюднення церковних приходів 289
87. Нова Сербія і Слобідське козаче поселення на картографічних зображеннях другої половини 50-х – початку 60-х років ХVІІІ століття 290
Додатки 303
Тлумачення окремих рідковживаних і застарілих слів 303
Перелік архівних установ, їх умовних позначень та використаних фондів 303
Список основних літературних джерел, на які є посилання у роботі 304
Умовні скорочення 304
Географічний покажчик 305
слободи, хутори, пасіки, земельні та інші володіння за їх власниками 321
церкви і монастирі, які згадуються у документах 330
Перелік картографічних зображень, приведених у виданні 331
Про автора 332

Григорій Поперека Тема: Миргородський полк

Швидько Г.К.

МИРГОРОДСЬКИЙ ПОЛК ЗА ПЕРЕПИСОМ 1738 РОКУ

Важливими економіко-статистичними джерелами для дослідження історії

Гетьманщини XVIII ст. є компути та ревізії, які проводилися регулярно,

починаючи з 90-х років XVII ст. Нещодавно нами було опубліковано «Компут

і ревізію Миргородського полку 1723 р.» (Дніпропетровськ: НГУ, 2004). В

Центральному державному історичному архіві України в м.Києві серед книг

інших ревізій знаходиться книга перепису козацьких дворів Миргородського

полку 1738 р. Вона добре збереглася, має обсяг 538 аркушів двостороннього

тексту. Нам здалося цікавим порівняти дві названі книги, аби виявити зміни,

що відбулися в складі козацького населення полку протягом 15 років. Тому

розпочинаємо цю громіздку роботу з публікації ревізії козачих дворів

Миргородської сотні.

Всього у Миргородському полку досліджуваного періоду

нараховувалося 13 сотень: Миргородська полкова, Хорольська, Власівська,

Кременчуцька, Потоцька, Омельницька, Голтв’янська, Остапівська,

Білоцерківська, Багацька, Уцтивицька, Шишацька, Сорочинська.

Найбільшою з них була полкова сотня.

Книга, що має заголовок: „Ревизия 1738 году козачих дворов

Миргородського полку”, відкривається зведеною таблицею: „Перечневая

табель полку Миргородського сколко в городах, местечках, селах и деревнях

по статтям грунтовых, малогрунтовых, нищетных и весма убогих козачих

дворов, в тих дворах хат, а в хатах семей и их подсуседков імеется по ревизии

сего 1738 году определенными от полковой Миргородской канцелярии обще з

старшинами сотенными учиненной значится». Таблиця підписана

миргородським полковим писарем Тихоном Тихоновичем.

Згідно з переписом 1723 р. в Миргородському полку було: козаків

„можних і середніх з вдовами” – 3250 дворів, „піших з вдовами убогих і весма

знищалих” – 1527 дворів. На 1738 рік у полку нараховувалося виборних

козаків: дворів – 1488, хат – 2940, сімей – 3666; козаків-підпомічників та їх

підсусідків: дворів – 2861, хат – 3463, сімей –3664. В обох випадках мова йде

лише про козацьке населення полку. Отже, в 1723 р. його було в

Миргородському полку 4777 дворів, а у 1738 – 4349 дворів. Порівнювати дані

обох переписів за формальними ознаками важко, бо в них різний поділ на

категорії населення. У 1735 р. відбулася реформа, згідно з якою все козацтво

було поділене на виборних і підпомічників. Тому замість двох десятків

категорій у компуті 1723 р. маємо 3 категорії виборних козаків (грунтові,

малогрунтові, нищенні) і 4 категорії підпомічників (грунтові, малогрунтові,

нищенні, під сусідки).

Складність у порівнянні переписів 1723 р. та 1738 р. пояснюється ще й

тим, що населення в містах і містечках полку не було стабільним через три

головні обставини: а) міграцію населення на так звані „Задніпровські місця”;

котрі після Вічного миру 1686 р. між Річчю Посполитою та Росією не повинні

були заселятися; б) російсько-турецьку війну 1735 – 1739 рр.; в) велику

смертність козаків та посполитих у зв’язку з виконанням ними трудових

повинностей на будівництві фортець, каналів та укріплених ліній (за

документами, близько третини козаків, відправлених на виконання трудових

повинностей, не поверталися додому). Цими ж обставинами пояснюється і

деяке зменшення кількості козацького населення полку.

Тим не менше, ми зробили першу спробу порівняти два переписи і

маємо деякі цікаві спостереження і стосовно міграції козацького

населення, і стосовно складу козацьких сімей та їх майнового становища, і

стосовно утворення та закріплення чи змінності прізвищ. Ось лише один

приклад. В компуті 1723 р. в селі Милюшки Миргородської сотні серед

„товариства можнійшого з діда і отця козаків” числився „Григорій

Перехристенко, у него два сина Гаврило и Василь з них един отбувает

службу”. Через 15 років Григорія вже не було серед живих, а його сини

Василь і Гаврило Перехрести жили на одному дворі двома хатами, але вже

знаходилися в категорії „підпомічники нищетні сімейні”, у яких немає

робочої худоби.

Якщо переселення козаків поза межі полку простежити неможливо, бо,

порівнюючи переписи 1723 і 1738 рр., можна лише бачити зникнення якоюсь

особи серед жителів населеного пункту (померла чи переселилася?) або

зафіксувати появу нової людини (може, й не нова, а має змінене прізвище, або

отримавши новий статус, виступає в перепису в ролі господаря), то

переселення в межах полку з села в село чи містечко часто вдається

простежити.

В публікації зберігається пунктуація та орфографія оригіналу, лише

літеру „ять” замінено на „і” та підкреслено надрядкові літери (до речі, їх в

даному перепису зовсім мало). Звертаємо увагу на те, що як одинакові

прізвища писалися по-різному (наприклад: Ганжа і Ґанжа; Гулій і Ґулій,

Перехрест і Перехрест), так і в фразах, передбачених переписним формуляром,

слова не завжди писалися одинаково (наприклад: „сімей” (через „ять”) і

„семей”, або навіть „семій”). Взагалі ж, перепис Миргородського полку

представляє не лише джерелознавчий інтерес для істориків Української

козацької держави, але й для філологів (розвиток мови, утворення прізвищ

тощо).

Ґрунтовний аналіз перепису Миргородського полку автор передбачає

зробити після публікації всього історичного джерела.

Григорій Поперека Тема: Миргородський полк

Заруба В.М.

МИРГОРОДСЬКИЙ ПОЛК У СТРУКТУРІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО УСТРОЮ “ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО”

(1648 – 1782 РР.)

Станово-територіальне суспільно-політичне утворення державного типу “Військо Запорозьке”, більше відоме у науці під назвою “Українська козацько-гетьманська держава XVII-XVIII ст.”, або Гетьманщина, мало власний адміністративно-територіальний полково-сотенний поділ. Полк і сотня виступали одночасно як військовий підрозділ, територіальна одиниця та судовий округ. При цьому, “Військо Запорозьке” являло собою військову та державно-політичну автономію спочатку у складі Речі Посполитої (від Зборівської угоди 1649 р. до Переяславської Ради 1654 р.), а потім у складі Російської держави (царства й імперії), від 8 січня 1654 р. (Переяславської Ради) і до ліквідації полково-сотенної адміністрації Лівобережної України у вересні 1781 р. та впровадження поділу цієї території на намісництва (губернії) з січня 1782 р.

В усьому розмаїтті державно-правових аспектів існування української автономії XVII – XVIII ст. нас наразі цікавить адміністративна територія та адміністрація українського козацького полку як структурного елементу форми держави. Тобто, форма державно-територіального устрою “Війська Запорозького” є об’єктом нашої студії. Предметом же – полк і сотня з їхніми структурними компонентами: населеними пунктами і урядовцями- адміністраторами. Безпосередньо у цій статті розглянемо Миргородський полк в адміністративно-територіальному та урядовому аспектах як один з найстаріших і найважливіших компонентів козацько-гетьманської автономії.

Відтак, метою цієї статті є вивчити наявні документи і з’ясувати адміністративну територію Миргородського полку і структурні елементи, що в різний час його складали. Історіографія означеної проблеми в цілому, та Миргородського полку

зокрема, не є аж надто широкою, хоча й має певні надбання. Першим в історичній науці окреслив це питання як об’єкт дослідницького пошуку Михайло Максимович [1], зробивши в об’ємній статті загальний огляд полків і сотень в адміністративному сенсі, які існували в Україні починаючи зі Зборівської угоди 1649 р., а іноді й до неї. Багато років потому працю у цьому напрямку продовжив Іван Крип’якевич, подавши в кількох статтях нарис історії полків, перелік сотень та прізвища полковників, котрі були за часів Богдана Хмельницького, тобто у 1648 – 1654 рр. [2; 3]. Загальні переліки

урядів, урядовців, населених пунктів та адміністративних утворень подавали також С.Білокуров [4], Ю.Гаєцький [5], Я.Дашкевич [6], В.Панашенко [7], Т.Балабушевич [8], В.Борисенко і С.Заремба [9], В.Кривошея [10]. В теоретичному та емпіричному сенсі козацький полк як адміністративний, військовий та судовий округ свого часу був ретельно вивчений М.Слабченком [11] і В.Дядиченком [12]. В названих працях містяться дані і про Миргородський полк в різні часи його існування. Проте спеціального дослідження щодо його історії наразі немає.

Джерельною базою для нашої студії слугують архівні матеріали, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у місті Києві [13], Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського [14] та в Російському державному архіві давніх актів [15].

Переважно це документи полкових канцелярій, переписи, компути, реєстри та описи полків і сотень XVII – XVIII ст., а також універсали та ордери гетьманів, листи полкової і сотенної старшини. Значний об’єм інформації міститься в даних ревізій лівобережних полків, котрі проводилися 1666 р., 1690 р., 1718 р., 1723 р., 1729 р., 1737-38 рр., 1740-41 рр., 1752 р., 1765-69 рр. Практично всі матеріали „Генерального слідства про маєтності” полків, проведеного гетьманом Д.Апостолом, видрукувані. По Миргородському полку Г.К. Швидько опублікувала компут та ревізію 1723 р. [16]. Переписні книги 1666 р.

частково опубліковані 1933 р. В.Романовським [17]. До ревізії 1740-50-х рр. [18] та до Рум’янцевського опису 1765-69 рр. [19] підготовлено покажчики населених пунктів за полками і сотнями, які на той час існували в 10 лівобічних округах та дані про які збереглися в документах. Окремі свідчення по нашій темі містяться також у таких виданнях джерел як “Акти,

относящиеся к истории Юго-Западной России” [20], “Полное собрание законов Российской империи” [21], “Воссоединение Украины с Россией” [22], “Источники малороссийской истории” [23]. Використано також дані “Реєстру” 1649 р. [24] та різноманітні картографічні матеріали [25], насамперед, мапи Г.Л. де Боплана. На підставі означеного і спробуємо реалізувати поставлену мету.

Миргородський полк є одним з найстаріших військових, територіально- адміністративних та судових округів козацької України. Містечко Мир-Городок засноване в середині XVI ст. як прикордонна фортеця з татарським степом, Диким полем, хоча на території майбутнього полку вже здавна існували населені пункти, які згадуються у літописах під ХІ-ХІІ ст.: Хорол,

Лубни, Градизьк, Горошин, Ромен, Лукомль. Козацтво ж колонізує цей край в першій чверті XVII ст., і вже 1625 року утворюється Миргородський козацький полк, який мав захищати маєтки Вишневецьких (так звану Вишневеччину) на Лівобережжі з центром у Лубнах від турецько-татарських спустошень. Козацькі осідки розташовуються в межиріччі Хорола та Псла і формують власне Миргородщину, а Миргород стає центром окремого Київського повіту однойменного воєводства. Миргородський полк 1625-38 рр. – це суто військовий підрозділ козацького реєстру у складі збройних сил Речі Посполитої. Вочевидь, він підпорядкувався Єремії Вишневецькому, а козаки були розселені по території, яку згодом, за часів Б.Хмельницького, розділили на Миргородський і Полтавський полки. “Ординація” 1638 р. запровадила скорочення козацького реєстру. Миргородський полк розформували і південні сотні включили до складу Чигиринського полку, а решту – до Переяславського. Реєстр 1638 р. складений у таборі під Боровицею, називає Дмитра Перехреста сотником Миргородської сотні Переяславського полку [26, с.249]. Гадаємо, що до цього він якраз і був полковником ліквідованого Миргородського полку. Отже, як бачимо, до початку „Великого повстання” Миргородщина мала військово-адміністративні

козацькі традиції. Тому вже влітку 1648 року Миргородський полк значиться в документах як військовий козацький підрозділ і як звільнена від польських окупантів адміністративна територія. Законодавчо ж Миргородський полк як

адміністративну одиницю козацької автономії у складі Речі Посполитої створено 16 жовтня 1649 року після Зборівської угоди. У зв’язку з ліквідацією Лубенського полку, до нього також приєднали центральні та північні сотні останнього.

За “Реєстром” 1649 року Миргородський полк поділявся на 16 сотень, які мали осідком 12 містечок. Це були: Миргородська полкова сотня (м. Миргород); Глинська (м. Глинськ); Комишненська (м. Комишна); Костянтинівська (м. Костянтинів); Краснопольська (м. Краснополе); Лохвицька (м. Лохвиця); дві Лубенські сотні – міська і сільська (м. Лубни); Панківська (село Панки); Роменська (м. Ромен і село Липова Долина); Сенчанська (м. Сенча); Уцтивицька (м. Уцтивиця); Хорольська (м. Хорол); та три Миргородські сотні, що назвалися іменами своїх сотників: Гаврила Гладченка (сина миргородського полковника М.Гладкого), Андрона та Кирила Поповського (Кирика Якименка). Полковим центром визначено місто

Миргород (тепер районний центр Полтавської області). Костянтинівська, Роменська та Глинська сотні стали східним кордоном козацької автономії і державним кордоном Речі Посполитої з Московським царством, який було закріплено ще Поляновським миром 1634 року. Протягом 1649-54 рр. полк межував з Полтавським (південь і південний-схід), Чернігівським (північ, у 1649 р.), Ніжинським (північ, у 1654 р.), Прилуцьким та Кропивнянським (захід) полками. У 1649 р. сотні мали таку кількість козаків: Костянтинівська – 99, Роменська – 300, Глинська – 80, Лохвицька – 300, Сенчанська – 112, Комишненська – 219, Краснопольська – 132, Уцтивицька – 131, три Миргородські – 969, дві Лубенські – 389, Хорольська – 165. Всього реєстр зафіксував за полком 3009 осіб. За присяжними списками 1654 р. у полку присягнуло 4798 чоловік. У переписних книгах та присяжних списках 1654 року вже не згадуються Уцтивицька та Панківська сотні, хоча це не означає, що їх не існувало, адже списки збереглися фрагментарно. В цих же джерелах до Миргородського полку зараховано ще Жигимонтівську (містечко Жигимонтів), Пісоцьку (містечко Піски), Сміленську (містечко Сміле) та Яреськівську (містечко Яреськи) сотні [17, с.255-279; 20, т.Х, с.239, 240, 303, 304; 4, с.30]. Існує думка що Жигимонтівська і Уцтивицька це одна сотня, позаяк Жигимонтів – це польська назва Уцтивиці.

1658 року полк вперше радикально реформовано. У зв’язку з ліквідацією Кропивнянського полку і відновленням Іркліївського та Лубенського полків, до останнього приєднали дев’ять сотень Миргородського: дві Лубенські,

Сміленську, Роменську, Глинську, Пісоцьку, Лохвицьку, Сенчанську та Костянтинівську. У складі Миргородщини лишилося шість сотень: дві Миргородські, Сорочинська (колишня Краснопольська), Уцтивицька (Жигимонтівська), Хорольська та Яреськівська.

Внаслідок адміністративного і військового реформування територій Полтавського та Чигиринського полків, у зв’язку з утворенням та ліквідацією Кременчуцького (1660-1663 рр.), Гадяцького (1658-60; 1672 р.) і Зінківського (1662-1672 рр.) полків, укладенням 30 січня 1667 р. між Росією та Польщею Андрусівського перемир’я з умовою поділу України по течії Дніпра територія Миргородського полку від 1660 до1676 рр. зазнавала постійних, майже щорічних змін. Так, у Конотопських статтях (1672 р.) від Миргородського полку стоять підписи лише чотирьох сотників – миргородського, уцтивицького, сорочинського та хорольського. Хоча це не означає, що інших сотень не існувало. Можливо, вони не підтримували І.Самойловича і їхні сотники на Конотопську раду не прибули.

В цілому ж, до кінця 1687 року у полку устійнилися такі сотенні підрозділи: Власівська, Городиська [Градизька] (до цього – Максимівська), Кременчуцька, Омельницька, Потоцька – перейшли з Чигиринського полку; Багацька, Білоцерківська, Голтв’янська, Остапівська і Шишацька – перейшли з Полтавського полку; а також п’ять своїх – Миргородська (у 1699-1708рр. - дві), Сорочинська, Уцвицька, Хорольська та Яреськівська. Практично у складі 15-16 сотень Миргородський полк існував до 1742 року, коли до нього приєднали створені понад Чорним шляхом, на Правобережжі, для охорони від

татарських вторгнень, Архангелогородську (1742 р.), Крилівську (1744 р.) та Цибулівську (1748 р.) сотні.

Від 1676 р. поступово устійнилися і зовнішні кордони полку: північний схід – Гадяцький, південний схід – Полтавський, північний захід – Лубенський полки і південний захід – “Вольності Війська запорозького низового”. Внутрішня територія полку складала басейн рік Хорола та Псла. Окрім того зазначимо, що в 60-80-х рр. XVII ст. полк виконував роль територіального донора для населення Правобережної України, яке в часи Руїни цілими селами і містами переселялося добровільно або примусово на Лівобережжя, розселяючись там компактно і розсіяно по полках і сотнях. Згідно з компутом 1723 р. полк мав 15 сотень, 454 піших і 4386 кінних козаків, 3250 заможних і середняків і 1527 убогих та злиденних. Найбільшими сотнями були Миргородська (18 населених пунктів) та Хорольська (17 населених пунктів), найменшою – Багацька. 1752 року у зв’язку зі створенням Нової Сербії Архангелогородську, Крилівську та Цибулівську сотні передали до її складу разом з правобережними селами Власівської, Кременчуцької і Потоцької сотень. 1764 року, після утворення з Новосербської провінції Новоросійської губернії, до неї повністю включили Власівську і Кременчуцьку сотні, відторгнувши від Миргородського полку. При цьому, Кременчук став губернським містом. У зв’язку з цим 1764 р. у складі полку створено Хомутецьку сотню. 1775 року російський уряд знову урізав адміністративну територію полку: до складу Новоросійської губернії перевели Омельницьку та Потоцьку сотні.

Окрім того, 1764 року, внаслідок створення статутових судів згідно з судовою реформою Кирила Розумовського, миргородський полковий суд ліквідували, полкове правління перевели в Сорочинці, а полк розділили на два судові повіти (округи) – Миргородський і Остапівський. Також Рум’янцевська ревізія у складі Миргородського полку під 1765 роком фіксує Биківську волость, яка включала села Веприк та Вороньки [19, с.35]. Згодом вона відійшла до Переяславського полку.

За указом Катерини ІІ від 16 вересня 1781 р., з 9 січня 1782 р. полково-сотенний поділ Лівобережної України ліквідовано, а натомість запроваджено намісництва (таку назву спочатку мали на Україні губернії) з їхнім поділом на повіти та волості. Миргородський полк увійшов тим складом, що лишився від 1775 р. (12 сотень) до Київського намісництва (1782-1797 рр.). По повітах сотні розділено наступним чином: у Миргородський повіт увійшли частина першої Миргородської сотні, Миргородська друга, Сорочинська, Уцтивицька (частина) і Яреськівська (частина); Голтв’янський повіт – Білоцерківська, Багацька (частина), Голтв’янська, Остапівська, Хорольська (частина), Шишацька, Яреськівська (частина); Хорольський повіт – Багацька (частина), Уцтивицька (частина), Хорольська (частина); Городиський повіт – Хорольська (частина), Городиська; Лубенський повіт – Миргородська перша (частина).

1665 рр.); Баранівська (1663-1665 рр.); Білоцерківська (1663 – 1665; 1672 – 1782 рр.); Власівська (1676-1764 рр.); Глинська (1649-1658 рр.); Голтв’янська (1672-1676; 1687-1782 рр.); Городиська [Градизька] (1676-1782 рр.);

Жигимонтівська (1654-1658 рр.); Ковалівська (1764-1775 рр.); Комишнянська (1649-1662 рр.); Костянтинівська (1649-1658 рр.); Краснопольська (1648-1658 рр.); Кременчуцька (1667-1764 рр.); Крилівська (1744-1752 рр.); Лохвицька (1649-1658 рр.); Лубенська перша та друга (1649-1658 рр.); Манжеліївська (1663-1664 рр.); Миргородська полкова та іменні і номерні (1648-1782 рр.); Омельницька (1676-1775 рр.); Остапівська (1672-1782 рр.); Панківська (1649- 1651 рр.); Піщанська (1653-1658 рр.); Потоцька (1672-1775 рр.); Роменська (1649-1658 рр.); Сенчанська (1649 – 1658 рр.); Сміленська (1653-1658); Сорочинська (1658-1782 рр.); Уцтивицька (1648-1661; 1663-1782 рр.); Хомутецька (1764-1780 рр.); Хорольська (1648-1782 рр.); Цибулівська (1748- 1752 рр.); Шишацька (1663-1665; 1687-1782 рр.); Яреськівська (1653-1660;1665-1782 рр.). Відтак, фактично у складі полку постійно, без переміщень і змін перебували лише Миргородські та Хорольська сотні. Сотенними центрами були містечка: Архангелогород (тепер Новоархангельск), Багачка (тепер Велика Багачка), Балаклійка, Баранівка, Білоцерківка, Власівка, Глинськ, Говтва (Голтва), Городище (тепер Градизьк), Жигимонтів, Комишна, Костянтинів, Кременчук, Крилів (тепер не існує), Лохвиця, Лубни, Манжелія, Миргород, Омельник, Остап’є (Остапів), Паньків. Піски, Потоки (Потік), Ромни, Сенча, Сміла, Сорочинці (до 1653 р. – Краснопіль), Устивиця, Хомутець, Хорол, Цибулів (Цибулеве), Шишаки, Яреськи.

Значною науковою проблемою залишається встановлення чіткого розмежування територій сотень на місцевості (як власне й полків). Їхні межі нормативно практично ніколи не закріплювалися, проведення демаркаційних ліній не проводилося, що спричиняло постійні сварки та перерозподіли. Про це знаємо з історичних фактів, зазначених зокрема в статті К.Кушніра-Марченка [27], який описує факт розмежування спірної території у Лубенського полку за участю компанійського полковника Г.Новицького. Законодавчо більш-менш закріплювалися лише населені пункти, та й то не завжди чітко, і не завжди за

однією сотнею. Наприклад, Хорол значиться в списках населених пунктів Городиської і Хорольської сотень, с. Злодіївка за Уцтивицькою і Багацькою, а с. Мала Диківщина за Шишацькою і Яреськівською сотнями. Особливо важко встановити населені пункти, адміністративно підпорядковані сотенним центрам у другій половині XVII ст. [28].

Варто також додати, що нормативне регулювання адміністративного устрою Миргородського полку здійснювалося гетьманським законодавством (універсали, декрети, ордери, рескрипти, ординанси), міжнародними (Зборівська, Білоцерківська, Переяславська угоди) та міждержавними (Андрусівське перемир’я, Бахчисарайський мир, „Вічний” мир) актами, царськими указами, розпорядженнями полковників та сотників, рішеннями полкових та сотенних правлінь, магістратів і ратуш міст.

Іншим важливим аспектом дослідження проблеми є склад адміністративних посад та перелік урядовців, котрі в той чи інший період їх займали. Розгляд їхніх функцій, повноважень, компетенції, кадрового формування та забезпечення – окрема велика тема, якої, за браком місця тут торкатися не будемо, а розглянемо окремо, більш детально та поглиблено.

Наразі ж вкажемо, що адміністративним штатом полку від 1648 р. передбачалися посади полковника, полкового обозного, писаря, осавула та хорунжого. Серед миргородських полковників значаться відомі полководці та державні діячі України: Матвій Гладкий, Григорій Лісницький, Павло Животовський, Павло, Данило і Павло Апостоли. Останні в особі діда, батька і

сина тримали полковий уряд в Миргороді від кінця 50-х рр. XVII ст. до кінця 30-х рр. XVIIІ ст. Миргородським полковим писарем був сподвижник Б.Хмельницького Силуян Мужиловський (1653 р.). Внаслідок ротації урядовців миргородські старшини займали високі уряди також в Лубенському, Ніжинському, Гадяцькому та інших полках. В свою чергу, через ліквдацію у 1649 р. Лубенського полку, в реєстрі миргородської старшини значаться майбутні лубенські полковники – Яків Засядько, Степан Шамлицький, Павло Швець. Серед полкової старшини знаходимо цілі династії осавулів (Зарудні),

обозних (Родзянки), суддів (Остроградські).

Від 1649 р. устійнився як адміністративний і уряд сотника. “Реєстр” 1649 р. називає сотниками полку: Пилипа Мандрику (Миргородської полкової), Дем’яна Мартиновича (Глинської), Феська Чигрина (Панківської), Михайла Шипала (Сенчанської), Василя Зуба (Лохвицької), Тишка (Костянтинівської) Василя (Роменської), Устина Луценка (Лубенської сільської), Павла

Омеляновича (Лубенської міської), Павла Григоровича (Комишнянської), Феська Джука (Хорольської), Василя Хміля (Уцтивицької), Муху (Краснопольської). Окремо стоять керівники Миргородських сотень: 2-ї – Гаврило Гладченко, 3-ї – Андрос і 4-ї – Кирило Якимович Поповський (Кирик Якименко).

Як видно з реєстрів, посада сотника ставала багатьом старшинам у їхній службовій кар’єрі трампліном до вищих полкових посад, а іноді – й генеральних. На початку XVIII ст. вже формуються родини, які тримають сотенний уряд десятиліттями і передають його ледь чи не в спадок від батька до сина. Такими були в Хорольський сотні Родзянки1 що займали посади

полкових старшин у Миргороді та Гадячі; в Голтв’янській – Остроградські (Матвій, Федір, Василь, Володимир), Остапівській та Білоцерківській – Базилевські (Василь, Федір, Лаврін, Іван, Григорій, Федір, Андрій) [29].

Урядовий реєстр передбачав також посади сотенного писаря, осавула, хорунжого і городового отамана сотенного містечка. Але дані про них досить уривчасті, і потребують складання більш повного та цілісного списку.

Таким чином, Миргородський полк належав до важливих адміністративно-військових та судових округів південно-східної частини козацько-гетьманської автономії. У зв’язку зі зміною завдань, які перед ним ставилися, полк зазнав територіальних змін, реформувань та реорганізацій.

Його історія – яскраве свідчення державотворчих здібностей нашого народу, прагнення до унезалежнення, до самодостатнього, самостійного існування, прояв здатності до творення власних державно-правових структур. В

подальших дослідженнях історії полку варто зосередитися на уточненні, деталізації та наповненні переліку персонального складу полкової і сотенної старшини, на більш чіткому визначенні кордонів полку та сотень, прив’язці їхніх меж до місцевості.

Бібліографічні посилання:

1. Максимович М.А. Обзор городовых полков и сотен, бывших на Украине со времени Богдана Хмельницкого // Собрание сочинений. Том. 1. Отдел исторический. – К., 1876. – С.654 – 746; [719-724 (§22)].

2. Крип’якевич І.П. Адміністративний поділ України 1648-1654 рр. // Історичні джерела та їх використання. – К., 1966. – Вип.2. – С.123-148; [139].

3. Крип’якевич І.П. Студії над державою Богдана Хмельницького. ІІІ. Державні межі. IV. Дороги VІІ. Військо. VІІІ. Полковники // Записки НТШ. – Т.144-145; 151.

4. Белокуров С.А. Перечень городов, городков, мест и местечек в Черкасских полках // Чтения в Московском обществе истории и древностей российских. – Т.2. – М., 1905. – С.30.

5. Gajecky G. The Cossak administration of the Hetmanate. Vol.1-2. – Cambridge: Massachusetts, 1979.

6. Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники. Сотні. Лівобережжя // Пам’ятники України. – 1990. – № 1, 2, 3.

7. Панашенко В.В. Полкове управління в Україні (середина ХVІІ – ХVІІІ ст.). – К.: НАН України, 1997. – 74 с.

8. Балабушевич Т.А. Територіальні межі правобережних козацьких полків (друга половина XVI – початок XVIII ст.) // Проблеми історичної реографії України. Збірник наукових праць. – К.: Наукова думка, 1991. – С.23-32.

9. Борисенко В., Заремба С.З. Україна козацька (XV – XVIII ст.): У 2 ч. – К., наукова думка,1993. – Т.1. – С.139-183.

10. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва. Нариси історії козацьких полків. – К.: Стилос, 2002. – 395 с. Він же. Українська козацька старшина. Частина І. Урядники гетьманської адміністрації: реєстр. – К.: НАН України, 1997. – 102 с.

11. Слабченко М. Малороссийский полк в административном отношении. Историко- юридический очерк // Записки Императорского Новороссийского университета историко-филологического факультета. – Одесса: Техника, 1909. – Вып.1. – 436 с.

12. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початкуXVIII ст. – К.: АН УРСР, 1959. – 532 с. – С.443-484.

13. Центральний державний історичний архів України у місті Києві. – Фонд. 51; 54; 57; 167.

14. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського НАН України. Інститут рукописів. – Фонд. І. (Історичні матеріали). – № 13960-14816 [Збірки І.Новицького].

15. Российский государственный архив древних актов. – Ф.210 (Разрядный приказ); Ф.229 (Малороссийский приказ).

16. Швидько Г.К. Компут і ревізія Миргородського полку 1723 року. – Дніпропетровськ: НГУ, 2004. – 336 с.

17. Переписні книги 1666 року. – К., 1933.

18. Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної України 50-х років XVIII ст. / Каталог населених пунктів (за матеріалами архівних податкових реєстрів). Упорядник Цимбал Т.Н. – К., 1990. – 217 с.

19. Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр. Покажчик населених пунктів. [Покажчик склали Л.А.Попова, К.Г. Ревнивцева]. – К.: ЦДІА УРСР в м. Києві, 1959. – 185 с. – С. 35-37.

20. Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России. – Т.Х. – СПб., 1878. – С. 239- 240; 303-304.

21. Полное собрание законов Российской империи. – СПб., 1830. – Т.І; ІХ; ХХ; ХХІ; ХХІІ.

22. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в 3-х томах. Т.3. (1651 – 1654 гг.), – М.,1954. – С.316, 517-518.

23. Источники малороссийской истории, собранные и изданные Д.Н.Бантыш-Каменским. – Часть 1 (1649-1687.). – М., 1858. С.123-125.

24. Реестра всего войска Запорожского после Зборовского договора. Сост.1649 года октября 16 дня. – М., 1843. – С.255-279; Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К., 1995. – 592 с.

25. Україна: історичний атлас. 8 клас. – К.: Мапа, 2000. – 31с.

26. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). – К.: Наукова думка, 1993.

27. Кушнір-Марченко К. Ілля Новицький. Охочекомонний компанійський полк останньої чверті XVII та початку XVIII століття // Наук. зб. за рік 1929. Записки історичної секції Всеукраїнської академії наук. – К.: ДВУ, 1929. – Т.32. – С.100.

28. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648-1941 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Упорядники Жук В.Н., Суховська З.М. – Полтава, 2002. – 205 с.

29. Ведение о действительных полковой, сотенной и городовой старшине, в полках малороссийских обретающихся. Опубликовал Астряб М. // Труды Полтавской ученой архивной комиссии. – 1916. – Вып.14. – Полтава. – С.71-83.

Григорій Поперека Тема: Миргородський полк

За “Реєстром" 1649 року Миргородський полк поділявся на 16 сотень, які мали осідком 12 містечок.

Це були:

Миргородська полкова сотня (м. Миргород);

Глинська (м. Глинськ);

Комишненська (м. Комишна);

Костянтинівська (м. Костянтинів);

Краснопольська (м. Краснополе);

Лохвицька (м. Лохвиця);

дві Лубенські сотні - міська і сільська (м. Лубни);

Панківська (село Панки);

Роменська (м. Ромен і село Липова Долина);

Сенчанська (м. Сенча);

Уцтивицька (м. Уцтивиця);

Хорольська (м. Хорол);

три Миргородські сотні, що назвалися іменами своїх сотників: Гаврила Гладченка (сина миргородського полковника М. Гладкого), Андрона та Кирила Поповського (Кирика Якименка).

Полковим центром визначено місто Миргород (тепер районний центр Полтавської області).

Костянтинівська, Роменська та Глинська сотні стали східним кордоном козацької автономії і державним кордоном Речі Посполитої з Московським царством, який було закріплено ще Поляновським миром 1634 року. Протягом 1649-54 рр. полк межував з Полтавським (південь і південний-схід), Чернігівським (північ, у 1649 р.), Ніжинським (північ, у 1654 р.), Прилуцьким та Кропивнянським (захід) полками. У 1649 р. сотні мали таку кількість козаків: Костянтинівська - 99, Роменська - 300, Глинська - 80, Лохвицька - 300, Сенчанська - 112, Комишненська - 219, Краснопольська - 132, Уцтивицька - 131, три Миргородські - 969, дві Лубенські - 389, Хорольська - 165. Всього реєстр зафіксував за полком 3009 осіб. За присяжними списками 1654 р. у полку присягнуло 4798 чоловік.

В цілому ж, від 1648 р. до 1782 р. у складі Миргородського полку перебували як адміністративні одиниці такі сотні: Архангелогородська (1742-1752 рр.), Багацька (1663-65; 1672-1681; 1687-1782 рр.); Балаклійська (1663-1665 рр.); Баранівська (1663-1665 рр.); Білоцерківська (1663 - 1665; 1672 - 1782 рр.); Власівська (1676-1764 рр.); Глинська (1649-1658 рр.); Голтв'янська (1672-1676; 1687-1782 рр.); Городиська [Градизька] (1676-1782 рр.); Жигимонтівська (1654-1658 рр.); Ковалівська (1764-1775 рр.); Комишнянська (1649-1662 рр.); Костянтинівська (1649-1658 рр.); Краснопольська (1648-1658 рр.); Кременчуцька (1667-1764 рр.); Крилівська (1744-1752 рр.); Лохвицька (1649-1658 рр.); Лубенська перша та друга (1649-1658 рр.); Манжеліївська (1663-1664 рр.); Миргородська полкова та іменні і номерні (1648-1782 рр.); Омельницька (1676-1775 рр.); Остапівська (1672-1782 рр.); Панківська (1649-1651 рр.); Піщанська (1653-1658 рр.); Потоцька (1672-1775 рр.); Роменська (1649-1658 рр.); Сенчанська (1649 - 1658 рр.); Сміленська (1653-1658); Сорочинська (1658-1782 рр.); Уцтивицька (1648-1661; 1663-1782 рр.); Хомутецька (1764-1780 рр.); Хорольська (1648-1782 рр.); Цибулівська (1748-1752 рр.); Шишацька (1663-1665; 1687-1782 рр.); Яреськівська (1653-1660; 1665-1782 рр.). Відтак, фактично у складі полку постійно, без переміщень і змін перебували лише Миргородські та Хорольська сотні.

Сотенними центрами були містечка: Архангелогород (тепер Новоархангельск), Багачка (тепер Велика Багачка), Балаклійка, Баранівка, Білоцерківка, Власівка, Глинськ, Говтва (Голтва), Городище (тепер Градизьк), Жигимонтів, Комишна, Костянтинів, Кременчук, Крилів (тепер не існує), Лохвиця, Лубни, Манжелія, Миргород, Омельник, Остап'є (Остапів), Паньків. Піски, Потоки (Потік), Ромни, Сенча, Сміла, Сорочинці (до 1653 р. - Краснопіль), Устивиця, Хомутець, Хорол, Цибулів (Цибулеве), Шишаки, Яреськи.

Григорій Поперека Тема: Миргородський полк

Ми?ргородський полк — в XVII — XVIII століттях адміністративно-територіальний лівобережний полк Війська Запорозького. Полковий центр — місто Миргород.

Миргородський полк був одним з найстаріших військових, територіально-адміністративних та судових округів козацької України. Містечко Мир-Городок засноване в середині XVI ст. як прикордонна фортеця з татарським степом, Диким полем, хоча на території майбутнього полку вже здавна існували населені пункти, які згадуються у літописах під ХІ-ХІІ ст.: Хорол, Лубни, Градизьк, Горошин, Ромен, Лукомль. Козацтво ж колонізує цей край в першій чверті XVII ст., і вже 1625 року утворюється Миргородський козацький полк, який мав захищати маєтки Вишневецьких (так звану Вишневеччину) на Лівобережжі з центром у Лубнах від турецько-татарських спустошень. Козацькі осідки розташовуються в межиріччі Хорола та Псла і формують власне Миргородщину, а Миргород стає центром окремого Київського повіту однойменного воєводства. Миргородський полк 1625-38 рр. - це суто військовий підрозділ козацького реєстру у складі збройних сил Речі Посполитої. Вочевидь, він підпорядкувався Єремії Вишневецькому, а козаки були розселені по території, яку згодом, за часів Богдана Хмельницького, розділили на Миргородський і Полтавський полки.

“Ординація” 1638 р. запровадила скорочення козацького реєстру. Миргородський полк розформували і південні сотні включили до складу Чигиринського полку, а решту - до Переяславського. Реєстр 1638 р. складений у таборі під Боровицею, називає Дмитра Перехреста сотником Миргородської сотні Переяславського полку [26, с.249]. Гадаємо, що до цього він якраз і був полковником ліквідованого Миргородського полку. Отже, як бачимо, до початку „Великого повстання" Миргородщина мала військово-адміністративні козацькі традиції. Тому вже влітку 1648 року Миргородський полк значиться в документах як військовий козацький підрозділ і як звільнена від польського впливу адміністративна територія. Законодавчо ж Миргородський полк як адміністративну одиницю козацької автономії у складі Речі Посполитої створено 16 жовтня 1649 року після Зборівської угоди. У зв'язку з ліквідацією Лубенського полку, до нього також приєднали центральні та північні сотні останнього.

Історія

1625 — 1638 роки

Створений у 1625-му році задля захисту маєтків Вишневецьких на Лівобережжі. Козацькі осідки розташовуються в межиріччі Хорола та Псла. В цей час це суто приватний військовий підрозділ що підпорядкувався Яремі Вишневецькому.

Костянтинівська, Роменська та Глинська сотні були східним кордоном козацької автономії державного кордону Речі Посполитої з Московським царством, це було закріплено Поляновським миром 1634 року.

За часів Ординації 1638 року Миргородський полк розформували — південні сотні включили до складу Чигиринського полку, а решту — до Переяславського.

1648 — 1751 роки

Як адміністративно — територіальна одиниця Війська Запорозького постав 16 жовтня 1649 року після Зборівської угоди.

Територія Миргородського полку зазнавала істотних змін. 1649 року до нього приєднано територію Лубенського полку. На той час полк налічував 16 сотень, які мали осідком 12 містечок.

Протягом 1649 — 1654 років полк межував з Полтавським (південь і південний-схід), Чернігівським (північ, у 1649 році), Ніжинським (північ, у 1654 році), Прилуцьким та Кропивнянським (захід) полками.

У переписних книгах та присяжних списках 1654 року вже не згадуються Устивицька та Паньківська сотні. В цих же джерелах до Миргородського полку зараховано ще Жигимонтівську, Пісоцьку (містечко Піски), Смілянську (містечко Сміле) та Яреськівську (містечко Яреськи) сотні.

1658 року, за правління гетьмана Виговського, полк радикально реформовано. У зв'язку з ліквідацією Кропивнянського полку і відновленням Іркліївського та Лубенського полків, до останнього приєднали дев'ять сотень Миргородського: дві Лубенські, Сміленську, Роменську, Глинську, Пісоцьку, Лохвицьку, Сенчанську та Костянтинівську. У складі Миргородщини лишилося шість сотень: дві Миргородські, Сорочинська (колишня Краснопольська), Жигимонтівська, Хорольська та Яреськівська.

Внаслідок адміністративного і військового реформування територій Полтавського та Чигиринського полків, у зв'язку з утворенням та ліквідацією Кременчуцького (1660—1663 роки), Гадяцького (1658—1660; 1672 роки) і Зінківського (1662—1672 роки) полків, укладенням 30 січня 1667 року між Росією та Польщею Андрусівського перемир'я з умовою поділу України по течії Дніпра територія Миргородського полку від 1660 до 1676 року зазнавала постійних, майже щорічних змін.

В цілому ж, до кінця 1687 року за полком закріпилися сотні:

Власівська, Городиська [Градизька] (до цього — Максимівська), Кременчуцька, Омельницька, Потоцька — перейшли з Чигиринського полку;

Багацька, Білоцерківська, Голтв'янська, Остапівська і Шишацька — перейшли з Полтавського полку;

п'ять своїх — Миргородська (у 1699—1708 роках — дві), Сорочинська, Жигимонтівська, Хорольська та Яреськівська.

Від 1676 року поступово устійнилися і зовнішні кордони полку: північний схід — Гадяцький, південний схід — Полтавський, північний захід — Лубенський полки і південний захід — «Вольності Війська Запорозького». Внутрішня територія полку становила басейн рік Хоролу та Псла. Окрім того в 1660—1680х роках полк виконував роль територіального донора для населення Правобережної України, котре в часи Руїни цілими селами і містами переселялося добровільно або примусово на Лівобережжя.

Згідно з компутом 1723 року полк мав 15 сотень, 454 піших і 4386 кінних козаків, 3250 заможних і середняків і 1527 убогих та злиденних. Найбільшими сотнями були Миргородська (18 населених пунктів) та Хорольська (17 населених пунктів), найменшою — Багацька.

Практично у складі 15 — 16 сотень Миргородський полк існував до 1742 року, коли до нього приєднали створені понад Чорним шляхом, на Правобережжі, для охорони від татарських вторгнень, Архангелогородську (1742), Крилівську (1744) та Цибулівську (1748) сотні.

1745 року правобережний Крилів і інші правобережні місцевості відійшли до Крилівської, Власівської, Кременчуцької і Потоцької сотень Миргородського полку. На початку 1750-их років зі складу Крилівської сотні вже була виділена Цибулівська сотня.

Занепад

1752 року у зв'язку зі створенням Нової Сербії Архангелогородську, Крилівську та Цибулівську сотні передали до її складу разом з правобережними селами Власівської, Кременчуцької і Потоцької сотень.

1764 року, після утворення з Новосербської провінції Новоросійської губернії, до неї повністю включили Власівську і Кременчуцьку сотні, відторгнувши від Миргородського полку. При цьому, Кременчук став губернським містом. У зв'язку з цим в 1764 році у складі полку створено Хомутецьку сотню. 1775 року російський уряд знову зменшив адміністративну територію полку: до складу Новоросійської губернії перевели Омельницьку та Потоцьку сотні. Внаслідок створення статутових судів згідно з судовою реформою Кирила Розумовського, миргородський полковий суд ліквідували, полкове правління перевели до Сорочинців, а полк розділили на два судові повіти (округи) — Миргородський і Остапівський. Також Рум'янцевська ревізія у складі Миргородського полку під 1765 роком фіксує Биківську волость, до якої входили села Веприк та Вороньки. Згодом вона відійшла до Переяславського полку.

У 1774—1775 до складу полку входили сотні: дві Миргородські (сотенним центром 2-ї Миргородської сотні було містечко Хомутець), Хорольська, Сорочинська, Богацька, Устивицька, Яреська, Шишацька, Білоцерківська, Остапівська, Голтвянська, Городиська, Кременчуцька, Власівська, Омельницька, Потоцька.

На 1781 рік у Миргородському полку було 12 містечок і 1271 село. В тому ж році полк за указом Катерини ІІ від 16 вересня 1781 року ліквідовано. Територія полку увійшла тим складом, що лишився від 1775 року (12 сотень) до Київського намісництва.

За повітами сотні розділено наступним чином:

у Миргородський повіт увійшли частина першої Миргородської сотні, Миргородська друга, Сорочинська, Уцтивицька (частина) і Яреськівська (частина);

у Голтв'янський повіт — Білоцерківська, Багацька (частина), Голтв'янська, Остапівська, Хорольська (частина), Шишацька, Яреськівська (частина);

у Хорольський повіт — Багацька (частина), Уцтивицька (частина), Хорольська (частина);

у Городиський повіт — Хорольська (частина), Городиська;

у Лубенський повіт — Миргородська перша (частина).

Особовий склад 12 сотень під час реорганізації було переведено на формування Сіверського полку[3].

Посилання

Присяга Миргородського полку 1732 року / опрацювали Д. Вирський і Р. Москаленко. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — 105 с.

Присяга Миргородського полку 1718 року / опрацювали Д. Вирський і Р. Москаленко. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України НАН України, 2012. — 233 с.

Заруба В. М. // Миргородський полк у структурі територіального та адміністративного устрою «Війська Запорозького» — Інститут суспільних досліджень.

Примітки

«Реєстр Війська Запорозького 1649 року» Київ, «Наукова думка», 1995

Реестра всего Войска Запорожского посл? Зборовскаго договора с королемъ Польскимъ Яномъ Казимиромъ составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О. М. Бодянскимъ. — Москва: Изданіе Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Российскіхъ при Московскомъ Университет?, 1875. — С.VIII-IX.

Тинченко Я. Ю. Від козаків до гусарів К.: 2018; Темпора 214 с. (69 с.) ISBN 978-617-569-333-9

Джерела та література

В. В. Панашенко. Миргородський полк // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 663. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Присяга Миргородського полку 1732 року / Опрацювали Д.Вирський і Р.Москаленко.– К.: Ін-т історії України НАН України, 2011.– 105 с.ISBN/ISSN 978-966-2-6224-9

ЦДІАУК — Ф.102 (Миргородська полкова канцелярія). — Оп.3. — Спр.101. — Арк.41-42 — Реєстр року 1712; Ф.102. — Оп.3. — Спр.101. — Арк.13 зв. — Року 1713 Реєстр; Ф.51. — Оп.3. — Спр.19350 — Ревизия Полку Миргородского 1752 р.

Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — К., «Наукова думка» 1995.

Заруба В. М. Миргородський полк у структурі територіального та адміністративного устрою «Війська Запорозького» (1648—1782 рр.).— Січеславський альманах, № 2, 2006.— С. 120—127.

Швидько Г. К. Миргородський полк за переписом 1738 року.— Січеславський альманах, № 2, 2006.— С. 73-119.

Література

Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.

Коваленко Сергій. Миргородський полк//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. — Київ: Видавництво «Стікс», 2008

Швидько Г. К. Компут і ревізія Миргородського полку 1723 року. — Дніпропетровськ: Національний гірничій університет, 2004. — 336 с.

Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр., ст.65 — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2007.

- Ігор Сердюк. Повторні шлюби в Гетьманщині у другій половині XVIII ст. (за даними метричної книги Христорождественської церкви містечка Яреськи Миргородського полку)

Карта Миргородского полка за Дж. Гаецким — Gajecky G. The Cossack Administration of the Hetmanate. — Cambridge, 1978. — V. II. — P. 460.

А. И. Попков. Поход Российских войск на Миргород осенью 1633 года.

Генеалогія значкового товариства Миргородського полку.

Посилання

Миргородський полк // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

Закрити